Про нашого Св. Миколая ви і так все знаєте, тому розкажу вам про голландського. Як відомо, Св. Миколай покровитель чи не усіх соціально незахищених шарів суспільства (від дітей до секс-працівниць), а ще моряків, мандрівників і самого міста Амстердам.
І саме з голландської традиції, привезеної емігрантами до Нового Світу, вийшов той класичний образ Санта-Клауса (не без допомоги Coca-Cola), відомий нам з американської культури.
Миколай - Nicolaus - Klaus, точніше Klaas - Sinterklaas (sinter = святий) приносить голландським і фламандським дітям солодощі на 5-6 грудня (що відповідає 19 грудня за старим стилем). Свою подорож він починає з Іспанії кораблем (нація мореплавців, що ви хочете), в середині листопада урочисто сходить на землю Нідерландів (і це транслюється центральними телеканалами!) і починає свій шлях по містах. Зважуючи розміри країни, він з тих, хто приїжджає на вокзал за годину.
Зовні він виглядає ніби нашого Св.Миколая покусав американський Санта-Клаус - в нього є мітра (церковна шапка) і посох (вже не дуже церковний), біла борода, червона ряса з золотом і книга з іменами. Майже єпископ, але друг дітей.
Але повноцінним другом дітей він став лише на початку ХХ ст. (а розги відібрали тільки в 70-х). Ви думаєте навіщо йому мішок? В оригінальному епосі хорошим дітям він залишав подарунки, а поганих забирав із собою в мішку до Іспанії. Це ще нічого, ніби вимушена поїздка на курорт - в інших європейських країнах бешкетників забирає рогатий демон Крампен з метою ними посмакувати.
В 1850 р. в Сінтерклааса з'явився помічник, який виконує за нього брудну роботу - Чорний Піт, який згодом помножився. В толерантній версії він чорний, бо перемазаний сажею через те, що залізає в будинки через димарі, в не дуже толерантній (і підозрюю, що історично більш вірній) - що це його раб-мавр. Вже і бойкоти в деяких містах були, і ООН визнало в Чорному Піті расизм, але Нідерланди не готові відмовлятись від цього невід'ємного персонажа свого епосу. А тим часом в Сурінамі дітей лякають білим голландцем, який в жовтні забирає неслухняних дітей на вічну службу собі.
Подарунки Сінтерклааса Піт залишає у взутті, які діти мають лишити біля каміну (чи на вході, якщо каміну немає), бажано, щоб в ньому був якийсь хенд-мейд для Клааса, наприклад, малюнки.
В період Реформації (XVI ст.) це свято намагались прибрати, як католицький пережиток, але люди продовжували святкувати його вдома. Традицію не змогли вбити, а в ХХ ст. свято приходу Сінтерклааса, як покровителя дітей, набуло максимального розквіту і навіть нетолерантним чорношкірим підлеглим свого героя голландці не збираються поступатися.
І саме з голландської традиції, привезеної емігрантами до Нового Світу, вийшов той класичний образ Санта-Клауса (не без допомоги Coca-Cola), відомий нам з американської культури.
Миколай - Nicolaus - Klaus, точніше Klaas - Sinterklaas (sinter = святий) приносить голландським і фламандським дітям солодощі на 5-6 грудня (що відповідає 19 грудня за старим стилем). Свою подорож він починає з Іспанії кораблем (нація мореплавців, що ви хочете), в середині листопада урочисто сходить на землю Нідерландів (і це транслюється центральними телеканалами!) і починає свій шлях по містах. Зважуючи розміри країни, він з тих, хто приїжджає на вокзал за годину.
Зовні він виглядає ніби нашого Св.Миколая покусав американський Санта-Клаус - в нього є мітра (церковна шапка) і посох (вже не дуже церковний), біла борода, червона ряса з золотом і книга з іменами. Майже єпископ, але друг дітей.
Але повноцінним другом дітей він став лише на початку ХХ ст. (а розги відібрали тільки в 70-х). Ви думаєте навіщо йому мішок? В оригінальному епосі хорошим дітям він залишав подарунки, а поганих забирав із собою в мішку до Іспанії. Це ще нічого, ніби вимушена поїздка на курорт - в інших європейських країнах бешкетників забирає рогатий демон Крампен з метою ними посмакувати.
В 1850 р. в Сінтерклааса з'явився помічник, який виконує за нього брудну роботу - Чорний Піт, який згодом помножився. В толерантній версії він чорний, бо перемазаний сажею через те, що залізає в будинки через димарі, в не дуже толерантній (і підозрюю, що історично більш вірній) - що це його раб-мавр. Вже і бойкоти в деяких містах були, і ООН визнало в Чорному Піті расизм, але Нідерланди не готові відмовлятись від цього невід'ємного персонажа свого епосу. А тим часом в Сурінамі дітей лякають білим голландцем, який в жовтні забирає неслухняних дітей на вічну службу собі.
Подарунки Сінтерклааса Піт залишає у взутті, які діти мають лишити біля каміну (чи на вході, якщо каміну немає), бажано, щоб в ньому був якийсь хенд-мейд для Клааса, наприклад, малюнки.
В період Реформації (XVI ст.) це свято намагались прибрати, як католицький пережиток, але люди продовжували святкувати його вдома. Традицію не змогли вбити, а в ХХ ст. свято приходу Сінтерклааса, як покровителя дітей, набуло максимального розквіту і навіть нетолерантним чорношкірим підлеглим свого героя голландці не збираються поступатися.
Коментарі
Дописати коментар